Новина

Класифікуючи їх, ми, як правило, ділимо їх на листяні та хвойні, великі та малі, молоді та старі…
Однак вчені виділяють ще один особливий вид дерев – пам'ятні. Серед них є меморіальні  — пов'язані з життям і діяльністю знаменитих людей, та історичні - пов'язані з історичними подіями або є історичними символами.
Віддаючи шану певним історичним подіям чи постатям, українці оберігають і пам'ятні дерева.
Багатовікові дерева є безцінною природною спадщиною, яка має унікальний науковий інтерес у історичному контексті. Їх дослідження є вкрай важливими в  ідентифікації та збереженні національних цінностей та в формуванні соціальної відповідальності за охорону навколишнього середовища.
Традиція садити в знаменні дати дерева – давній звичай українського народу.
До прикладу, на території нашої держави є дуби Богдана Хмельницького, липа Шашкевича, верба Лесі Українки. В память про Великого Кобзаря -  Тараса Шевченка по всій Україні зростає понад 20 дубів.
 Багата пам'ятними деревами і Житомирщина – є у нас дуби і Богдана Хмельницького і Шевченка, про причетність яких до цих історичних постатей наш народ старанно переповідає легенди. Чи є в тих переказах правда, чи ні – сказати нині важко.
До прикладу, 600-літній дуб «Патріарх», який росте поблизу Житомира  у Тригірському лісництві в заказнику «Над Тетеревом», є пам’яткою природи державного значення і вважається одним із найвищих дубів в Україні. Його висота сягає 33 метрів, а діаметр — 185 cантиметрів. Як і повсюдно, із цим деревом-старожилом місцеве населення пов’язує багато легенд. Багато з них насправді  скоріше всього, є лише домислами. А от ймовірність того, що він «зустрічав» Богдана Хмельницького – досить велика, бо як свідчать історичні дані, в І половині 17 століття Гетьман відвідував Тригірський чоловічий монастир, розміщений неподалік.
Але маємо на території Житомирщини справжній скарб, і щодо його історичної підоснови – сумнівів жодних. Мова йде про заказник «Модрина» на території філії «Городницьке лісове господарство» ДП «Ліси України», де  державою оберігаються модринові насадження віком  140-180 років. Ця модринова алея  закладена  прадідом графа Юзефа Миколая Потоцького Юзефом Чарторійським ще у ХVІІІ столітті. Його правнук, Юзеф поставив пам’ятник з написом — «В століття смерті мого прадіда Юзефа Клєменса Чарторійського Стольника Великого Князівства Литовського, зразкового господаря і засновника модринової культури у ХVІІІ ст., в честь його пам’яті вдячний правнук Юзеф Потоцький». 
Найстарішим дубом Києва є Дуб Ґрюневальда. Росте він в Конча-Заспі, на 27 кілометрі столичного шосе. Велетень названий чи то  на честь німецького художника Матіаса Ґрюневальда, котрий малював казкові та фантастичні дерева, чи то на честь Грюнвальдської битви, має висоту 20 метрів та обхват стовбура близько  7 метрів. Входить до Державного природно-заповідного фонду України.
Дуб має велике дупло, в якому раніше розводили вогнища, від чого він значно постраждав. Нині вживаються заходи з лікування та збереження дерева.
В Білій Церкві, в парку «Олександрія» на Палієвій горі росте 300-річний дуб Палія. Названий він на честь одного з керівників національно-визвольної боротьби українського народу – полковника Семена Палія.
Дуби Чубинського ростуть  у ландшафтному заказнику загальнодержавного значення в селі Чубинське Бориспільського району.  На цій території був розташований хутір відомого етнографа та фольклориста, краєзнавця, автора гімну України – Павла Чубинського.
Варто знати, що багатовікові дерева-велетні лише здаються могутніми та сильними. Насправді ж вони є вразливими до ударів блискавки та буревіїв. І для їх збереження самих лише заходів із заповідання недостатньо.
Найчастіше старі дерева гинуть через свої дупла – в них розвивається гниль,  нерідко нерозумні відвідувачі розпалюють там вогнища.
Щоб цього не траплялося, дупла потрібно пломбувати.
Нині найефективнішим способом пломбування вважається полімерне. Запозичили його із стоматології.
Таке лікування достатньо дороге, тому що порожнини дуже великі, а полімери – дорогі. Пломби виготовляються індивідуально під кожне дерево, щоб дуб «думав», що це відросла його рідна деревина і продовжував її нарощувати.
Пресслужба Центрального міжрегіонального УЛМГ